Падiння в волейболi 

Застосовують для швидкого перемiщення до м’ячiв, що далеко падають i для виведення центра ваги за площу опори. Розрiзняють кiлька способiв падiння.
Падiння перекатом на спину. Гравець присiдає, вiдводить плечi назад, сiдає на п’ятку ноги, групується й падає перекатом на спину. Голову вiн нахиляє до грудей, щоб запобiгти удару об поверхнiсть майданчика. Пiсля перекату маховим рухом нiг гравець встає i займає положення готовностi до наступних дiй. Перед прийомом м’яча пiсля падiння перекатом на спину гравець виконунує перемiщення вперед бiгом або скачком. Падiння перекатом на спину можна виконувати пiсля випаду вбiк. Попередньо гравець повертає тулуб у напрямi витягнутої ноги i пiсля передачi робить перекат на спину. Падiння перекатом на спину, особливо з положения вбiк, на деякий час виводить гравця з гри, не дає змоги швидко зайняти положення готовностi.(мал.8)
Падiння пiсля швидких перемiщень з перекидом через плече. Для виконання перекиду використовується iнерцiя, яку гравець набуває пiсля попереднього перемiщення. Цей спосiб перемiщення найрацiональнiший, оскiльки дає змогу Падiння вперед на руки й перекатом на груди застосовують для прийому далекопадаючих м’ячiв. Пiсля перемiщення вiдштовхуванням ноги, яка стоїть попереду, рiзким рухом тулуба вперед-униз робиться кидок уперед. Тулуб прогинається, ноги зігнуті в колінах. Після прийому (у безопорній фазі руки посилаються вперед, долоні спрямовані до поверхні майданчика, повільно згинаючись, амортизують інерцію тіла. Гравець призимляється на груди (тулуб прогинається, ноги зігнуті в колінах, голова повернута вбік) і перекручується прогнутим тулубом.
Крiм цього способу приземлення застосовується iнший, коли пiсля грудьми поверхнi майданчика руки розводять у сторони, а гравець продовжує рух по майданчику з прогнутим тулубом i зiгнутими ногами, поки не зупиняється. 

 Зміни в правилах в волейболi (2009 рік)

На XXXI конгресі FIVB в Дубаї було затверджено зміни в правилах, які набули чинності з сезону 2009 року. Тепер заявка команди в офіційних міжнародних зустрічах становить 14 гравців, 2 з яких ліберо. Також змінено тлумачення помилок «торкання сітки» і «заступ» на ігрову половину супротивника, уточнено визначення блокування, внесені процедурні зміни, що стосуються функцій суддів та порядку проведення замін.

 Волейбольний майданчик

Волейбольний м'яч являє собою сферичну внутрішню камеру з гуми (або подібного до неї матеріалу) з покриттям з еластичної або синтетичної шкіри. Маса м'яча - 260-280 грамів, окружність - 65-67 сантиметрів. Довгий час в офіційних змаганнях використовувався білий м'яч. Після ряду експериментів з різними колірними поєднаннями експерти Міжнародної федерації волейболу (ФІВБ) визнали найбільш оптимальної комбіновану біло-жовто-синє забарвлення м'яча. З кінця 1990-х років на всіх турнірах, що проводяться під егідою ФІВБ, грають тільки такими м'ячами

 Розвиток сили м’язіврук, спини та пресу.

Ліберо в волейболi

 Ліберо - чистий захисник, який грає тільки в захисті і може приймати м'яч тільки знизу. Гравці даного амплуа повинні забезпечити прийом м'яча і максимально точно подати м'яч на розвідного. Зазвичай гравці даного амплуа приймають близько дев'яноста відсотків всіх м'ячів.

Походження сучасного волейболу(групи 15,11,13, 3)

 

Походження сучасного волейболуэРедагувати

Винахідником волейболу вважається Вільям Джон Морган, викладач фізичного виховання коледжу Асоціації молодих християн (YMCA) в місті Голіок (штат Массачусетс, США). 9 лютого 1895 року в спортивному залі він підвісив тенісну сітку на висоті 197 см, і його учні, число яких на майданчику не обмежувалося, стали перекидати через неї баскетбольний м'яч. Морган назвав нову гру «мінтонет». Роком пізніше гру демонстрували на конференції коледжів асоціації молодих християн у Спрингфілді і за пропозицією професора Альфреда Т. Гальстеда отримала нову назву — «волейбол». У 1897 році були опубліковані перші правила волейболу. Загальні правила гри сформувалися в 1915—25. У країнах Америки, Африки, Європи практикувався волейбол з шістьма гравцями на майданчику, в Азії — з дев'ятьма або дванадцятьма гравцями на майданчику 11×22 м без зміни позицій гравцями під час матчу. У 1922 році проведені перші загальнонаціональні змагання — у Брукліні відбувся чемпіонат YMCA за участю 23 чоловічих команд. У тому ж році була утворена федерація баскетболу і волейболу Чехословаччини — перша у світі спортивна організація з волейболу. У другій половині 1920-х років виникли національні федерації Болгарії, СРСР, США та Японії. У той же період формуються головні аспекти техніки — подача, приймання, нападний удар і блок. На їх основі виникає тактика командних дій. У 1930-і роки з'явилися груповий блок і страхування, варіювалися нападні й обманні удари. У 1936 році на конгресі Міжнародної федерації з гандболу, що проводився в Стокгольмі, делегація Польщі виступила з ініціативою організувати технічний комітет з волейболу як частину федерації з гандболу. Утворили комісію, до якої увійшли 13 країн Європи, 5 країн Америки і 4 країни Азії. Члени цієї комісії як основні прийняли американські правила з незначними змінами: виміри проводили в метричних пропорціях, м'яча можна було торкатися всім тілом вище пояса, після того, як торкнувся м'яча на блоці, гравцю було заборонено повторне торкання поспіль, висота сітки для жінок — 224 см, зона подачі була суворо обмежена.

Поширені помилки блоку(групи 8)

 

Поширені помилки блоку

• Блокуючий тягнеться ближче до м'яча, що призводить до торкання сітки.
• Занадто широко розведені руки, що створює пролом у захисті:
  
  неправильний блок
• Блокуючий забуває розводити руки перед стрибком, чому допомагають 2-й і 4-й номери на блоці влітають в блокуючого. Дуже травмоопасная помилка!
• Блокуючий розкидає ноги в різні боки. Що призводить до заступу на майданчик супротивника і травм як для блокуючого, так і для сусідніх гравців.
• Кисті на блоці розслаблені. Такий блок слабкий і неефективний проти сильного нападаючого удару.
• Руки виносяться занадто далеко від сітки, що дозволяє атакуючому «загнати м'яч під шкіру» - між блоком і сіткою.
• Невдалий час стрибка. Занадто ранній чи пізній блок.
• Поганий розворот передпліч і кистей рук:

Помилки нижнього прийому(групи 2,3,4.)

 

Помилки нижнього прийому

• Прийом м'яча не на нижню частину передпліч, а на кисті і кісточки рук.
• Зустрічний рух на м'яч, чому політ м'яча непередбачуваний.
• Відсутність роботи ногами - при прийомі вони повинні бути напівзігнуті, а при контакті з м'ячем трохи розпрямлятися, задаючи напрямок м'яча.
• Нещільно прилягають один до одного руки.

Поширені помилки верхнього прийому

• Прийом і відпрацювання м'яча долонями, а не пальцями.
• Зведені разом пальці. Хоча вони повинні бути розведені максимально широко один від одного, щоб повністю охоплювати м'яч.
• Відсутність роботи ногами.
• Прийом на розслаблені кисті і пальці. Такий м'яч може вислизнути з рук або ж станеться невдалий пас.
• Опаздиванія - гравець затримується і не встигає рівно прибігти під м'яч.
• Пас не від чола, а від грудей - дуже поширена помилка. Такий м'яч вкрай складно контролювати, тому що втрачається робота пальців, кистей і ніг. Намагайтеся приймати м'яч ЗАВЖДИ НАД головою!
• Гравця не розгинає лікті, що не випрямляє корпус корпус при передачі.
• Неправильна форма ковша - великі пальці виставлені назустріч м'ячу.
• Лікті і передпліччя розташовані паралельно один одному.
  
  неправильна стійка
• Відсутність належного зорового контролю за м'ячем.

Помилки техніки нападаючого удару( група 14)

 

Помилки техніки нападаючого удару

• Запізнення при набігу на м'яч. Через що удар відбувається несвоєчасно або взагалі не відбувається. Такий удар найчастіше доводиться в сітку або в аут. Це дуже поширена помилка, головною причиною якої є невміння гравця зловити потрібний момент для удару. Іноді запізнювання відбувається через погане пасу сполучного. Лікується тільки регулярною практикою.
• Занадто швидкий набіг. Коли гравцеві кажуть, що він рухається до м'яча занадто повільно, він починає прискорюватися і вдаватися під м'яч на цей раз дуже рано. Помилка також пов'язана з невміння зловити момент удару.
• Б'є забігає під м'яч. Теж одна з найпопулярніших помилок. При розбігу створюється ілюзія підвищеного контролю, якщо забігти прямо під м'яч. Але це не так. Забігаючи під м'яч, ми втрачаємо простір для удару і контроль над м'ячем. Як правило, такі удари повністю непередбачувані: може вийти непогано, а може вийти сітка, аут або взагалі промах по м'ячу. Щоб уникати цієї помилки, тренуйтеся карбувати м'яч об стіну: контролюйте його так, щоб він знаходився на відстані витягнутої прицілюється руки.
• Б'є рука зігнута. Помилка часто виникає через несвоєчасне забігу. Атакуючий пізно починає рух до м'яча і встигає вдарити по ньому тільки зігнутою рукою.
• Удар доводиться не по центру м'яча долонею, а пальцями, ребром або неповної частиною долоні. Також тренуйтеся бити м'яч об стіну, тренуйтеся, стоячи в парі з іншим гравцем.
• Удар занадто «затиснутий» і відбувається не «батогом», а скоріше «веслом». У таких гравців не розвинена гнучкість.
• Чи не зігнута кисть в момент удару. Гравець забиває зігнути кисть під потрібним кутом і проконтролювати напрямок м'яча пальцями. Такий м'яч часто відлітає в аут.
• Недбалість до правильної роботі рук і ніг. Помилка, пов'язана з поганою гнучкістю гравця. Ноги розлітаються в сторони, зменшуючи висоту стрибка. Руки рухаються непередбачувано, від чого втрачається контроль над м'ячем.
• Вимкнення після удару. Після нанесення атакуючого удару, гравець часто розслабляється, але волейбол - одна з найбільш швидкий спортивних ігор. Нападнику можуть поставити вдалий блок або прийняти м'яч і швидко перекинути назад. Потрібно постійно залишатися в грі і бути готовим до всього, поки не прозвучить свисток судді.

Порушення волейбольних правил (групи 2,11,13,8,18.)

 

Порушення волейбольних правил

• Заборонено торкання сітки - найпоширеніше порушення, викликане неправильною технікою безпеки гравців. Важливо дотримуватися цього правила не тільки, щоб вигравати і не втрачати очки, але і щоб уникнути травмонебезпечних ситуацій на майданчику. В ігровому запалі можна влетіти один в одного і сильно покалічитися.
• Заборонено дотик антен над сіткою гравцем і м'ячем.
• Заборонено заступ на майданчик супротивника. Так само, як і перший пункт, дотримання цього правила збереже від випадковий ігрових травм.
• Заборонено подброс м'яча при подачі, перебуваючи на майданчику (в межах лицьової лінії).
• Некультурне і образлива поведінка також не заохочується.
• Гравці задньої лінії не можуть атакувати в стрибку з передньої лінії. Але якщо стрибок і приземлення відбулося за триметрової лінією, то порушенням це не вважається.
• Заборонено блок пасу.
• Заборонено торкатися м'яча, коли він знаходиться на стороні поля противника. Це часта помилка блокуючого.
• Заборонено затримка м'яча. Рух має бути жорстким і миттєвим.
• Хоч торкання м'яча на одній стороні майданчика дозволено не більше трьох разів, однак при відскоку м'яча від блоку, блок за торкання не рахується. І в такому випадку дозволено 4 торкання (3 стандартних + 1 торкання блоку)

Варіанти гри (труенування) Групи № 14,18.

 

Варіанти гри (труенування) 

Іноді діє «правило трьох передач», в цьому випадку гравці однієї команди повинні два рази перекинути м'яч між собою, а третій кидок повинен проводитися на половину поля суперника. Крім того може застосовуватися правило «втрати подачі», яке перш існувало у волейболі. У цьому випадку команда, яка подавала і пропустила м'яч тільки втрачає подачу, але не віддає очок суперникам. Таким чином, за одну подачу очки можуть нараховуватися тільки команді, яка подає.

Існує варіант піонерболу з двома м'ячами. Грають дві команди по 6-8 гравців у кожній. Гравці, які стоять ближче до кутів майданчика, отримують по м'ячу і готуються до подачі (кидка м'ячі на половину поля супротивника) по свистку судді. Після свистка завдання кожної з команд полягає в тому, щоб обидва м'ячі одночасно не опинилися на її половині поля, а торкнулися рук або землі на половині поля суперника. У цьому випадку гра зупиняється і команда, на майданчику якої два м'ячі, програє очко. М'ячі, що зіткнулися в повітрі, повертаються для нової подачі.

Позиції у волейболі

Якщо вивчати правила гри у волейбол, то можна виявити, що всього є три позиції - атакуючий гравець, оборонний гравець і ліберо.

Атакуючі гравці - це ті, які стоять безпосередньо під сіткою, блокують удари противника, а також самі наносять ці удари. Вони не мають право відходити до зовнішньої лінії майданчика та приймати участь в оборонних діях, оскільки це завдання оборонних гравців. Їх двоє, вони приймають удари, які не змогли заблокувати гравці під сіткою, і распасовивают власні атаки. Таким чином, виходить 5 гравців.

Де ж шостий? А шостим виступає вільний захисник, або ліберо. Він більше всіх відрізняється від інших гравців.
По-перше, він носить майку кольору, відмінного від кольорів команди, а по-друге, він може переміщатися по всій зоні оборони, чого не можуть робити інші гравці, прив'язані до своїх позицій.
Правила гри волейбол дозволяють ліберо допомагати захисникам у будь-якому місці, але при цьому позбавляють його можливості здійснювати подачі.