Падiння в волейболi 

Застосовують для швидкого перемiщення до м’ячiв, що далеко падають i для виведення центра ваги за площу опори. Розрiзняють кiлька способiв падiння.
Падiння перекатом на спину. Гравець присiдає, вiдводить плечi назад, сiдає на п’ятку ноги, групується й падає перекатом на спину. Голову вiн нахиляє до грудей, щоб запобiгти удару об поверхнiсть майданчика. Пiсля перекату маховим рухом нiг гравець встає i займає положення готовностi до наступних дiй. Перед прийомом м’яча пiсля падiння перекатом на спину гравець виконунує перемiщення вперед бiгом або скачком. Падiння перекатом на спину можна виконувати пiсля випаду вбiк. Попередньо гравець повертає тулуб у напрямi витягнутої ноги i пiсля передачi робить перекат на спину. Падiння перекатом на спину, особливо з положения вбiк, на деякий час виводить гравця з гри, не дає змоги швидко зайняти положення готовностi.(мал.8)
Падiння пiсля швидких перемiщень з перекидом через плече. Для виконання перекиду використовується iнерцiя, яку гравець набуває пiсля попереднього перемiщення. Цей спосiб перемiщення найрацiональнiший, оскiльки дає змогу Падiння вперед на руки й перекатом на груди застосовують для прийому далекопадаючих м’ячiв. Пiсля перемiщення вiдштовхуванням ноги, яка стоїть попереду, рiзким рухом тулуба вперед-униз робиться кидок уперед. Тулуб прогинається, ноги зігнуті в колінах. Після прийому (у безопорній фазі руки посилаються вперед, долоні спрямовані до поверхні майданчика, повільно згинаючись, амортизують інерцію тіла. Гравець призимляється на груди (тулуб прогинається, ноги зігнуті в колінах, голова повернута вбік) і перекручується прогнутим тулубом.
Крiм цього способу приземлення застосовується iнший, коли пiсля грудьми поверхнi майданчика руки розводять у сторони, а гравець продовжує рух по майданчику з прогнутим тулубом i зiгнутими ногами, поки не зупиняється. 

 Зміни в правилах в волейболi (2009 рік)

На XXXI конгресі FIVB в Дубаї було затверджено зміни в правилах, які набули чинності з сезону 2009 року. Тепер заявка команди в офіційних міжнародних зустрічах становить 14 гравців, 2 з яких ліберо. Також змінено тлумачення помилок «торкання сітки» і «заступ» на ігрову половину супротивника, уточнено визначення блокування, внесені процедурні зміни, що стосуються функцій суддів та порядку проведення замін.

 Волейбольний майданчик

Волейбольний м'яч являє собою сферичну внутрішню камеру з гуми (або подібного до неї матеріалу) з покриттям з еластичної або синтетичної шкіри. Маса м'яча - 260-280 грамів, окружність - 65-67 сантиметрів. Довгий час в офіційних змаганнях використовувався білий м'яч. Після ряду експериментів з різними колірними поєднаннями експерти Міжнародної федерації волейболу (ФІВБ) визнали найбільш оптимальної комбіновану біло-жовто-синє забарвлення м'яча. З кінця 1990-х років на всіх турнірах, що проводяться під егідою ФІВБ, грають тільки такими м'ячами

 Розвиток сили м’язіврук, спини та пресу.

Ліберо в волейболi

 Ліберо - чистий захисник, який грає тільки в захисті і може приймати м'яч тільки знизу. Гравці даного амплуа повинні забезпечити прийом м'яча і максимально точно подати м'яч на розвідного. Зазвичай гравці даного амплуа приймають близько дев'яноста відсотків всіх м'ячів.

Походження сучасного волейболу(групи 15,11,13, 3)

 

Походження сучасного волейболуэРедагувати

Винахідником волейболу вважається Вільям Джон Морган, викладач фізичного виховання коледжу Асоціації молодих християн (YMCA) в місті Голіок (штат Массачусетс, США). 9 лютого 1895 року в спортивному залі він підвісив тенісну сітку на висоті 197 см, і його учні, число яких на майданчику не обмежувалося, стали перекидати через неї баскетбольний м'яч. Морган назвав нову гру «мінтонет». Роком пізніше гру демонстрували на конференції коледжів асоціації молодих християн у Спрингфілді і за пропозицією професора Альфреда Т. Гальстеда отримала нову назву — «волейбол». У 1897 році були опубліковані перші правила волейболу. Загальні правила гри сформувалися в 1915—25. У країнах Америки, Африки, Європи практикувався волейбол з шістьма гравцями на майданчику, в Азії — з дев'ятьма або дванадцятьма гравцями на майданчику 11×22 м без зміни позицій гравцями під час матчу. У 1922 році проведені перші загальнонаціональні змагання — у Брукліні відбувся чемпіонат YMCA за участю 23 чоловічих команд. У тому ж році була утворена федерація баскетболу і волейболу Чехословаччини — перша у світі спортивна організація з волейболу. У другій половині 1920-х років виникли національні федерації Болгарії, СРСР, США та Японії. У той же період формуються головні аспекти техніки — подача, приймання, нападний удар і блок. На їх основі виникає тактика командних дій. У 1930-і роки з'явилися груповий блок і страхування, варіювалися нападні й обманні удари. У 1936 році на конгресі Міжнародної федерації з гандболу, що проводився в Стокгольмі, делегація Польщі виступила з ініціативою організувати технічний комітет з волейболу як частину федерації з гандболу. Утворили комісію, до якої увійшли 13 країн Європи, 5 країн Америки і 4 країни Азії. Члени цієї комісії як основні прийняли американські правила з незначними змінами: виміри проводили в метричних пропорціях, м'яча можна було торкатися всім тілом вище пояса, після того, як торкнувся м'яча на блоці, гравцю було заборонено повторне торкання поспіль, висота сітки для жінок — 224 см, зона подачі була суворо обмежена.

Поширені помилки блоку(групи 8)

 

Поширені помилки блоку

• Блокуючий тягнеться ближче до м'яча, що призводить до торкання сітки.
• Занадто широко розведені руки, що створює пролом у захисті:
  
  неправильний блок
• Блокуючий забуває розводити руки перед стрибком, чому допомагають 2-й і 4-й номери на блоці влітають в блокуючого. Дуже травмоопасная помилка!
• Блокуючий розкидає ноги в різні боки. Що призводить до заступу на майданчик супротивника і травм як для блокуючого, так і для сусідніх гравців.
• Кисті на блоці розслаблені. Такий блок слабкий і неефективний проти сильного нападаючого удару.
• Руки виносяться занадто далеко від сітки, що дозволяє атакуючому «загнати м'яч під шкіру» - між блоком і сіткою.
• Невдалий час стрибка. Занадто ранній чи пізній блок.
• Поганий розворот передпліч і кистей рук: